Найкрасивіша і одна з найстаріших споруд
– в минулому Земська управа. Зараз Міська рада та редакція газети «Вісті
Красноградщини.» Приміщення було побудовано у 1914 році за проектом
земського архітектора Шершова у стилі модерн.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Напроти також одна із найстаріших споруд
Краснограда. У 1981 році тут було відкрито меморіальну дошку письменнику
– інтернаціоналісту угорцю Мате Залка. В 1928 році він разом з
письменником – гумористом Ковінькою відвідав наше місто і виступив перед
красноградцями в цьому будинку. Раніше тут був банк Україна, пізніше
пошта, а зараз банк «Аваль».
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Поруч Будинок культури. Приміщення було
збудоване ще у довоєнний час, на початку 20 століття і знаходилася тут
зала Земського зібрання. Саме тут народились відомі в нас і за межами
району й області колективи: агітбригада «Колос», народний ансамбль
бандуристів, дитячий танцювальний колектив «Крапелька».
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
За ініціативою земства в кінці ХІХ ст.
було встановлено телеграф, після війни районний відділ зв’язку .
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Біля будинку культури розташований
будинок технікуму механізації с/г, добудований у 1957 році. Технікум
бере свій початок у 1896 році коли у Костянтинограді було засновано
Земську учбово –ремісничу майстерню, яка знаходилася по вул. Харківській
136. На її базі у 1921 році була відкрита с/г школа, через рік
реорганізована в технікум.
Перед війною технікум закінчив Федір
Тимошенко, танкіст якому у роки війни присвоїли звання Героя Радянського
Союзу посмертно. Після війни його ім’я було присвоєно технікуму.
Сьогодні технікум випускає спеціалістів електриків, механізаторів,
бухгалтерів.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Другий учбовий корпус технікуму,
побудований у 1906 році. До 1917 року в ньому знаходилась жіноча
гімназія. Потім вчительська семінарія. У роки війни будинок був сильно
пошкоджений, а у післявоєнний час реставрований. Саме на цьому будинку
було встановлено прапор звільнення від фашистів.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Трохи далі по вулиці біля технікуму
адміністративна споруда. Свого часу тут розміщувався райком партії.
Будинок був збудований у 1972 році. Зараз у цьому приміщенні знаходиться
районна державна адміністрація та районна рада.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Розмір центральної площі міста 7 166,6 м2.
На ній розташований пам’ятник В.І.Леніна який був відкритий у 1977 році
на честь 60-ї річниці Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Висота
пам’ятника 5,75 м , вилитий із бронзи. Також у 1988 році з ініціативи
місцевої влади на площі було зведено фонтан.
Посмотреть на Яндекс.Фотках;
Посмотреть на Яндекс.Фотках
У 1968 році в районі були відкриті великі
поклади газу. Місто почало швидко розвиватись, з’явились перші
багатоповерхові будинки.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
19 вересня 1943 року наше місто було
звільнене від окупантів. 7 військових з’єднань, які відзначилися під час
звільнення, отримали почесне найменування «Красноградських». Серед цих
з’єднань була і 292 штурмова авіадивізія. Вона, а також 268 стрілковий
авіаполк, ще довгий час базував у нас у повоєнний час, на прохання
красноградців подарували нам списаний бойовий одномісний літак СУ-7.
Пам’ятник був установлений у 1969 році.
Зовсім поруч біля міста розташоване одне
з найстаріших сіл нашого району. Землі цього села у 1775 році були
віддані Губернатору Азовської губернії Чекову. Засноване ним село було
названо на честь його дружини Наталії Наталине.
Наталине – це робітниче передмістя, зона
газовидобувних та газорозвідувальних підприємств.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Через Красноград проходить важлива
автошляхова магістраль Москва – Сімферополь. У 1969 році у місті понад
трасою було збудовано типовий автовокзал.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках;
Поруч з привокзальною площею розміщений
молодіжний парк.
У молодіжному парку розташований
пам’ятник голові військово-революційного комітету Костянтиноградського
повіту Сергію Сергійовичу Щучці. Комуніст С.С.Щучка загинув у
Костянтинограді в лютому 1919 року від рук контрреволюціонерів.
26 квітня 2001 року був встановлений
пам’ятник землякам – Красноградцям, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС,
який розташований на вулиці Полтавській
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Братські могили, де вічним сном сплять
220 радянських воїнів, які загинули під час боїв, за визволення нашого
міста. 47 красноградців розстріляних фашистами у жовтні 1941 році. Герой
Радянського Союзу Іван Євгенович Давидов, повний кавалер ордену Слави
Дмитро Федорович Ганцев, а також борці за встановлення Радянської влади
у період громадянської війни.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Посмотреть на Яндекс.Фотках
Поруч з братськими могилами розташована
вулиця Естонських стрілків. Вулиця названа на честь загиблих
червоноармійців – естонців 1 Комуністичного полку, який воював на
Україні за встановлення радянської влади.
Група їхала з Полтави на Красноград на
підводах, біля с. Верхня Лана на них налетів загін махновців. Сили були
нерівні. 96 естонців загинули і поховані у Братській могилі. З усього
загону живим залишився один – Єган Раба. В 1960 році для вшанування
пам’яті воїнам – інтернаціоналістам прибула в Красноград естонська
делегація в складі якої був Єган Раба. Красноградці схиляючи голови
перед пам’яттю загиблих увіковічили їх подвиг назвавши одну із вулиць
міста на їх честь
За Братськими могилами Благовіщенський
храм який був побудований у 1994 році. Храм споруджувала бригада
будівельників з Закарпатської області. Автор проекту київський
архітектор Гречанюк. Храм розписувала бригада художників із м. Києва.
Дзвони для Благовіщенського храму були відлиті в Росії на Воронежському
литійному заводі.
Одна з не багатьох старовинних споруд,
яка уціліла на Харківщині це так званий «будинок Катерини» розташований
по вулиці Полтавській . Час будівництва будівлі – приблизно кінець ХVІІІ
століття. Це перша будівля із цегли в місті. Належала вона купцю
Шелестіну. У підвалі цього дому пекли бублики, якими торгував хазяїн. Ця
будівля з’єднана підземними ходами з Більовською фортецею. Через наше
місто проїжджала Катерина ІІ і зупинялася у цьому будинку. В роки війни
фашисти влаштували в цьому будинку табір для військовополонених. Після
війни цей дім був жилим, потім належав музею, потім була художня
майстерня, а зараз банк.
Пам’ятник воїнам – інтернаціоналістам був
відкритий у 2004 році.
За пам’ятником – приміщення міжрайонної
друкарні, яка збудована у 1983 році. А на розі вулиць Полтавської та
стоїть будинок військомату – одне із найстаріших будівель міста, яке
було побудоване в кінці ХVІІІ
ст. або у першій половині ХІХ ст. В цьому будинку у 1816 році було
відкрите перше повітове училище, де навчалися діти дворян.
Напроти приміщення воєнкомату також одне
з найстаріших будівель міста, яке належало купцю, який торгував
кондитерськими виробами.
Спустившись по вулиці до вулиці Жовтневої
можна відвідати місцевий музей, який був відкритий в 1922 році відомим
українським художником – етнографом П.Д. Мартиновичем.
Стара частина музею – це колишній жилий
будинок земського лікаря Р.Ф.Шиндлера.
Далі по вулиці розташований будинок, який
був збудований за ініціативою земського лікаря Шиндлера на кошти
повітового земства як Костянтиноградська земська лікарня у 1914 році.
Лікарня була з рентген-кабінетом,
лабораторією та пологовим приміщенням. Зараз частина приміщення майже
зруйнована, а в іншій частині знаходиться дитяча консультація.
Поруч знаходиться центральна районна
лікарня. Чотирьохповерхова будівля була побудована за сприянням
колишнього завідуючого лікарнею заслуженого лікаря України Мізгера А. А.
КОНСТАНТИНОГРАД
