КОНСТАНТИНОГРАД

Посмотреть на Яндекс.Фотках

У 1968 році в районі були відкриті великі поклади газу. Місто почало швидко розвиватись, з’явились перші багатоповерхові будинки.

Посмотреть на Яндекс.Фотках

Посмотреть на Яндекс.Фотках

19 вересня 1943 року наше місто було звільнене від окупантів. 7 військових з’єднань, які відзначилися під час звільнення, отримали почесне найменування «Красноградських». Серед цих з’єднань була і 292 штурмова авіадивізія. Вона, а також 268 стрілковий авіаполк, ще довгий час базував у нас у повоєнний час, на прохання красноградців подарували нам списаний бойовий одномісний літак СУ-7. Пам’ятник був установлений у 1969 році.

Зовсім поруч біля міста розташоване одне з найстаріших сіл нашого району. Землі цього села у 1775 році були віддані Губернатору Азовської губернії Чекову. Засноване ним село було названо на честь його дружини Наталії Наталине.

Наталине – це робітниче передмістя, зона газовидобувних та газорозвідувальних підприємств.

Посмотреть на Яндекс.Фотках

Посмотреть на Яндекс.Фотках

Через Красноград проходить важлива автошляхова магістраль Москва – Сімферополь. У 1969 році у місті понад трасою було збудовано типовий автовокзал.

Посмотреть на Яндекс.Фотках

 
Посмотреть на Яндекс.Фотках;

Поруч з привокзальною площею розміщений молодіжний парк.

У молодіжному парку розташований пам’ятник голові військово-революційного комітету Костянтиноградського повіту Сергію Сергійовичу Щучці. Комуніст С.С.Щучка загинув у Костянтинограді в лютому 1919 року від рук контрреволюціонерів.

26 квітня 2001 року був встановлений пам’ятник землякам – Красноградцям, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, який розташований на вулиці Полтавській

Посмотреть на Яндекс.Фотках

Братські могили, де вічним сном сплять 220 радянських воїнів, які загинули під час боїв, за визволення нашого міста. 47 красноградців розстріляних фашистами у жовтні 1941 році. Герой Радянського Союзу Іван Євгенович Давидов, повний кавалер ордену Слави Дмитро Федорович Ганцев, а також борці за встановлення Радянської влади у період громадянської війни.

Посмотреть на Яндекс.Фотках

Поруч з братськими могилами розташована вулиця Естонських стрілків. Вулиця названа на честь загиблих червоноармійців – естонців 1 Комуністичного полку, який воював на Україні за встановлення радянської влади.

Група їхала з Полтави на Красноград на підводах, біля с. Верхня Лана на них налетів загін махновців. Сили були нерівні. 96 естонців загинули і поховані у Братській могилі. З усього загону живим залишився один – Єган Раба. В 1960 році для вшанування пам’яті воїнам – інтернаціоналістам прибула в Красноград естонська делегація в складі якої був Єган Раба. Красноградці схиляючи голови перед пам’яттю загиблих увіковічили їх подвиг назвавши одну із вулиць міста на їх честь

За Братськими могилами Благовіщенський храм який був побудований у 1994 році. Храм споруджувала бригада будівельників з Закарпатської області. Автор проекту київський архітектор Гречанюк. Храм розписувала бригада художників із м. Києва. Дзвони для Благовіщенського храму були відлиті в Росії на Воронежському литійному заводі.

Одна з не багатьох старовинних споруд, яка уціліла на Харківщині це так званий «будинок Катерини» розташований по вулиці Полтавській . Час будівництва будівлі – приблизно кінець ХVІІІ століття. Це перша будівля із цегли в місті. Належала вона купцю Шелестіну. У підвалі цього дому пекли бублики, якими торгував хазяїн. Ця будівля з’єднана підземними ходами з Більовською фортецею. Через наше місто проїжджала Катерина ІІ і зупинялася у цьому будинку. В роки війни фашисти влаштували в цьому будинку табір для військовополонених. Після війни цей дім був жилим, потім належав музею, потім була художня майстерня, а зараз банк.

Пам’ятник воїнам – інтернаціоналістам був відкритий у 2004 році.

За пам’ятником – приміщення міжрайонної друкарні, яка збудована у 1983 році. А на розі вулиць Полтавської та стоїть будинок військомату – одне із найстаріших будівель міста, яке було побудоване в кінці ХVІІІ ст. або у першій половині ХІХ ст. В цьому будинку у 1816 році було відкрите перше повітове училище, де навчалися діти дворян.

Напроти приміщення воєнкомату також одне з найстаріших будівель міста, яке належало купцю, який торгував кондитерськими виробами.

Спустившись по вулиці до вулиці Жовтневої можна відвідати місцевий музей, який був відкритий в 1922 році відомим українським художником – етнографом П.Д. Мартиновичем.

Стара частина музею – це колишній жилий будинок земського лікаря Р.Ф.Шиндлера.

Далі по вулиці розташований будинок, який був збудований за ініціативою земського лікаря Шиндлера на кошти повітового земства як Костянтиноградська земська лікарня у 1914 році.

Лікарня була з рентген-кабінетом, лабораторією та пологовим приміщенням. Зараз частина приміщення майже зруйнована, а в іншій частині знаходиться дитяча консультація.

Поруч знаходиться центральна районна лікарня. Чотирьохповерхова будівля була побудована за сприянням колишнього завідуючого лікарнею заслуженого лікаря України Мізгера А. А.